Corriere della sera: «Чому Німеччина не видобуває свій газ і наскільки важливий для неї російський?»

Більшість дефіциту «блакитного палива», від якого страждає Європа, це не «фізична» нестача, а проблеми, спричинені неправильним політичним вибором. Про це йдеться у статті у Corriere della sera. 

«Природний газ є в багатьох європейських країнах, зокрема і у Німеччині, але ми його не використовуємо, і саме так ми стали жертвами шантажу Путіна», – пише оглядач Федеріко Рампіні. Крім того, саме Путін стоїть за розпалюванням ірраціонального страху найфанатичніших екологів у Євросоюзі.

У день, коли Європейський Союз досяг угоди про зниження споживання газу на 15% у надзвичайній ситуації, варто звернути увагу на німецький парадокс.

Тижневик The Economis у своїй статті «Німці живуть уві сні» вказує, що Німеччина, навіть не маючи такої кількості природного газу, як сусідня Голландія, має солідні родовища. На початку цього тисячоліття Німеччина видобувала в середньому 20 мільярдів кубометрів природного газу на рік, і це задовольняло чверть національного попиту. Геологічні дослідження показують, що запаси газу під німецьким ґрунтом, як і раніше, містять не менше 800 мільярдів кубометрів. Але за останні два десятиліття виробництво різко впало до 5 мільярдів кубометрів на рік, або однієї десятої імпорту з Росії. Таким чином, німці опинилися у ситуації крайньої залежності та шантажу з боку Путіна, створеної штучно.

«Наразі ми знаємо історію колишнього канцлера соціал-демократів Герхарда Шредера, найнятого «Газпромом». Він і багато інших, менш відомих німецьких політиків були підкуплені російськими грошима і стали лобістами на службі Москви», - йдеться у розслідуванні.

Але є й інший бік цієї історії. Одна з причин, чому німецький газ, якого вистачило б з лишком, не видобувається, полягає в тому, що для його вилучення необхідно використовувати техніку, яка називається гідравлічним гідророзривом пласта. Метод виник у 1947 році у Сполучених Штатах, де він широко використовується. У технології використовуються потужні струмені води, змішані з піском та хімічними розчинниками. Протягом багатьох років німецьке суспільство було переконане, що гідророзрив пласта небезпечний та шкідливий для довкілля.

Це ірраціональний та антинауковий страх спростований усіма дослідженнями. Гідравлічний розрив пласта тривалий час використовувався в самій Німеччині, починаючи з п'ятдесятих років минулого століття, і ніколи не викликав жодної аварії зі значними збитками для навколишнього середовища.

Кількість противників цього методу видобутку газу різко зросла, коли американська компанія Exxon хотіла застосувати гідророзрив пласта у Західнонімецькому гірничодобувному проекті у 2008 році. "Зелені" тоді очолили протести. Таким чином, 2017 року, піддавшись тиску, канцлер Ангела Меркель заборонила цей метод видобутку газу.

«Зелені» були не самотні у цій кампанії. Російський канал Russia Today десятиліттями сіяв паніку щодо шкоди такого способу видобутку газу. На каналі часто виступали експерти, які без наукових обґрунтувань приписували жахливі збитки від гідророзриву пласта, лякаючи глядачів радіацією, уродженими дефектами, гормональними проблемами та отруєнням риби у водоймах.

The Economist цитує авторитетного німецького геолога Ганса-Йоахіма Кюмпеля, який очолював Вищу раду з наук про Землю в уряді. "Зрештою, ми перестали пояснювати, що гідророзрив пласта повністю безпечний. Громадяни, які зовсім не зналися на геології, хотіли чути лише жахливі історії".

Путін отримав те, що хотів, не лише добре оплачуючи співучасть Шредера, а й завдяки антинауковій змові «зелених».

«Уряд Шольця змушений запустити план нормування електроенергії восени-взимку із закриттям заводів. І це при тому, що німецький газ завжди поряд, під землею. Вітчизняні виробники кажуть, що з використанням нових технологій гідророзриву пласта він стане ще безпечнішим і екологічно чистішим, ніж у минулому. Завдяки цьому методу можна подвоїти видобуток менш як за два роки, скоротивши імпорт із Росії на 15 мільярдів євро на рік. Але чи дозволять росіяни німцям це зробити?» – резюмує видання.