Можливості ФРН приймати біженців з України – на межі

1 045 854 - стільки українців, які рятуються від війни, яку розв'язала Росія, за даними МВС ФРН, були внесені до німецького регістру іноземців до 2 січня 2023 року. Приблизно 80 відсотків із них – жінки, близько третини – діти та підлітки.

Щодня загальна кількість біженців з України в Німеччині зростає в середньому на 170 осіб. Але, попри побоювання Берліна, якогось стрибкоподібного його зростання в останні дні, спричиненого масованими російськими ударами по інфраструктурі українських міст, не спостерігається. Проте німецька комунальна влада б'є на сполох: їх ресурси з прийому нових біженців фактично вичерпані, пише DW.

"У вирішенні різноманітних проблем, пов'язаних з біженцями, ми досягли меж своїх можливостей", - констатував на прес-конференції в Берліні 4 січня президент Об'єднання німецьких міст і громад (DStGB) Уве Брандль. Головна проблема, на яку він зазначив, – житлова. Велика кількість українських біженців оселилися у друзів, знайомих і просто жалісливих німців. "Але це не може бути постійним рішенням, – каже Брандль, – необхідно знайти інше".

На головному вокзалі Берліна вже давно не стоять шеренги городян, які готові потіснитися, щоб дати притулок у себе біженцям з України. Ті, хто прийняли їх спочатку, не очікували, що біженці залишаться в них так довго. За оцінкою Брандля, гостинність німців та громадська толерантність до українців перебувають під загрозою.

Ситуацію посилює і так напружена ситуація на ринку орендованого житла: квартир за доступними цінами в Німеччині - в обріз. Соціальне відомство бере на себе витрати українців на оренду житла – чи то окремої квартири, чи кімнати – лише в тому випадку, якщо ті пред'являть відповідні договори.

Але, уклавши такий договір з господарем житла, пояснює Брандль, українець набуває статусу квартиронаймача, який має в Німеччині дуже широкі права та надійний захист від виселення. В результаті багато німців, які пустили до себе "пожити" українських біженців, тепер не в змозі їх позбутися.

Друга проблема – інтеграція українських біженців на німецькому ринку праці. Німецькі ЗМІ іноді розповідають окремі історії успіху. Наприклад, 30-річної вченої з Одеси Марії Нестеркіної. Вже за кілька тижнів після приїзду до Німеччини вона влилася до наукового колективу Інституту фармацевтичних досліджень імені Гельмгольця (HIPS) у Саарбрюккені. Займається тепер створенням препаратів проти збудників різних хвороб – бактерій, вірусів, паразитів.

Але це скоріше виняток – висококваліфікованим ученим усі двері відчинені. Значно важче доводиться вчителям, яких серед українських біженців виявилося чимало, зокрема й тим, хто знає німецьку мову. Вчителів у Німеччині не вистачає, але передумова для роботи вчителем у німецькій школі - як мінімум два держіспити з різних, причому не суміжних, предметів і успішно пройдений референдаріат.

Система викладання в педінститутах ФРН та України суттєво відрізняється, тому в німецьких школах доводиться вдаватися до різних хитрощів, щоб заповнити вакансії українськими колегами. У Саксонії, наприклад, розповів на згаданій прес-конференції у Берліні керуючий справами DStGB Герд Ландсберг, близько 100 ставок вчителів перейменували на посади вчителів-асистентів та взяли на них українських освітян.

За оцінками німецької комунальної влади, понад 40 відсотків українських біженців планують залишитися в Німеччині і після війни - якщо й не назавжди, то на тривалий час.

"Це означає, що тема інтеграції, і особливо тема залучення до трудового життя, набуває дуже важливого значення", - каже Уве Брандль, вказуючи, що понад 430 тисяч українських біженців перебувають у працездатному віці та мають гарну кваліфікацію. Тому, вважає він, "вкрай необхідно швидше усувати мовні бар'єри та пропонувати курси спеціалізації та підвищення професійної кваліфікації, знижувати поріг визнання українських дипломів та свідоцтв".

Не менш важливою, за його словами, є інтеграція приблизно 200 тисяч українських дітей, які прибули до Німеччини разом із батьками, головним чином матерями. "Необхідно швидко і інтенсивно займатися їх включенням до нашої системи освіти, - переконаний Брандль. - Діти, які швидко освоються в нашій системі дитячих садків і шкіл, мають чудові шанси знайти в Німеччині другу батьківщину".

Комунальна влада очікує від федерального центру більше допомоги, у тому числі фінансової, у прийомі та інтеграції біженців. Причому не разовою, а розрахованою на довгострокову перспективу.

"Ніхто не знає, скільки триватиме війна, що буде, якщо завтра до нас прибудуть ще 300-400 тисяч біженців з України, - каже Герд Ландсберг. - Я вважаю, що тема біженців буде постійною. Багато хто думає: ось скінчиться війна, і проблема буде вирішена. Можливо, буде вирішена ця проблема, але неодмінно з'явиться нова, викликана зміною клімату або чимось ще".