«Свавілля та порушення»: Human Rights Watch розповіла, як у Росії ставляться до українських біженців

Міжнародна правозахисна організація опублікувала доповідь про російські фільтраційні табори на окупованих територіях України. Для цього було опитано понад 100 свідків.

 

«Свавілля та порушення»: Human Rights Watch розповіла, як у Росії ставляться до українських біженців

Міжнародна правозахисна організація Human Rights Watch (HRW) опублікувала доповідь під назвою "У нас не було вибору. Фільтрація та військові злочини, насильницьке переселення українських цивільних осіб до Росії". У документі йдеться про порушення міжнародного гуманітарного права, які відбуваються в окупованих Росією регіонах України та так званих "фільтраційних" таборах. HRW опитала 117 людей, більша частина з яких була змушена пройти так званий процес "фільтрації", організований російськими спецслужбами та сепаратистами на сході України.

HRW про "систему фільтрації"

З того моменту, як російська армія навесні спромоглася зайняти Маріуполь, тисячі людей, які втекли від війни, утримувалися російською стороною — багато хто протягом кількох днів, йдеться в доповіді. Частина з них піддається багатогодинним допитам досі. Їх росіяни проводять для того, щоб виявити та "відфільтрувати" в потоці біженців військовослужбовців ЗСУ або осіб, пов'язаних з ними, пишуть автори доповіді.

Під час цього процесу співробітники спецслужб РФ збирають біометричні дані, такі, як відбитки пальців, роблять фотографії. Копіюють усі дані зі смартфонів біженців, їхні особисті текстові повідомлення, перевіряють акаунти в соцмережах – пости та коментарі, йдеться у доповіді HRW. Свідки, які не знайомі один з одним і не зустрічалися під час депортації, незалежно один від одного підтверджують місцезнаходження таких фільтраційних таборів та відомості про процес "фільтрації", що вказує на високий рівень достовірності даних.

Розмови зі свідками співробітники HRW вели частково телефоном, частково особисто в період з 22 березня по 28 червня. Деякі з біженців після того, як опинилися в Росії, потім переїхали до Норвегії, Німеччини та інших західних країн. 78 опитаних змогли під час бойових дій у Маріуполі, минаючи безліч російських блокпостів, втекти на територію Запорізької області, не окуповану російськими військами. Але багатьом було відмовлено у виїзді.

Влада в Києві виходить з того, що 1,2 млн українських громадян було вивезено до Росії — одні насильно, інші "добровільно", але лише тому, що у них не було вибору, йдеться у звіті HRW. Багатьом біженцям і сьогодні доводиться проходити процес "фільтрації", який є порушенням Женевської конвенції з прав людини.

"Переміщення людей без їхньої згоди на окуповані Росією території України і далі до Росії необхідно негайно припинити, - каже співробітник HRW, один із авторів доповіді, Белкіс Уілл. - Російські держструктури та міжнародні організації мають зробити все, щоб допомогти тим, кого вивезли до Росії проти їхньої волі і хто хоче повернутися додому, безпечно здійснити це бажання”. HRW до публікації доповіді звернулася до російської сторони за коментарями, але не отримала відповіді.

"Ми почували себе заручниками"

Одна з опитаних HRW, громадянка України з Мелекіно Донецької області розповіла, як вона у середині квітня разом із своїм чоловіком пішки вибиралася зі свого села. Вони дісталися селища Мангуш Донецької області, де їх затримала "народна міліція" самопроголошеної ДНР. Протягом 10 днів вони мали щодня відповідати на запитання співробітників спецслужб. "В принципі, потрібно цілий день стояти в черзі на допит, а ввечері, коли починається комендантська година, повертатися в те місце, куди тебе поселили. Наступного дня все повторюється", - цитує жінку у своїй доповіді HRW.

Чоловік із Маріуполя розповів правозахисникам, як його разом із іншими жителями міста два тижні тримали у сільській школі, де були жахливі санітарні умови, до того як почали проводити допити. "Ми почували себе заручниками", - згадує він.

Тих, хто не пройшов процедуру "фільтрації" — вочевидь через зв'язки з українськими військовими чи з націоналістичними групами — відправляли до в'язниць на підконтрольні Росії території, до них належала і колонія в Оленівці. 29 липня там внаслідок вибуху було вбито щонайменше 50 українських полонених, йдеться в доповіді HRW. Інших перевозили до в'язниці "Ізоляція", яка від початку боїв у 2014 році існує у промзоні Донецька. За даними HRW, на окупованих РФ територіях України знаходяться 15 таких таборів та в'язниць для українських полонених.

Росія створила, як мінімум, 21 фільтраційний табір

Звіт HRW - лише один із багатьох документів, що підтверджують створення Росією таборів та "фільтраційної" системи. Наприкінці серпня свій аналіз опублікував американський Єльський університет. Аналітики Йеля публікують дані про російські в'язниці та табори для українських полонених на окупованій території Донецької області, посилаючись на дані у відкритих джерелах, знімки з супутників, повідомлення в соцмережах, новини та відео. За цими даними американські аналітики роблять висновок про існування як мінімум 21 табору.

Вони поділяють всі установи російської фільтраційної системи на чотири категорії: місця, де відбувається "реєстрація", місця, де зобов'язані жити біженці, доки не пройдуть процедуру "фільтрації", центри, де проводяться повторні допити, та самі табори ув'язнення, в яких містяться полонені українці. "У деяких окремих випадках люди, які вийшли звідти, розповідають про застосування електрошоку, екстремальні умови ізоляції, фізичне насильство, катування".

Крім того, існують докази, що ця система була створена за кілька тижнів до початку вторгнення РФ в Україну і була значно розширена для того, щоби проводити "фільтрацію" громадян після окупації російськими військовими у квітні Маріуполя.

Про багатьох українських біженців немає даних

Про багатьох українців, які опинилися у таких в'язницях, нічого не відомо. За даними Міжнародної комісії з пошуку людей, що зникли безвісти (ICMP) в Гаазі, українська поліція зареєструвала по всій країні близько 32 тисяч зниклих безвісти, з них 14 500 на сьогодні не знайдено. Через бої, що тривають, реальні цифри можуть бути набагато вищими.

Неурядову організацію ICMP було засновано у 1990-х роках для пошуку та ідентифікації зниклих безвісти під час війни в колишній Югославії — і насамперед для ідентифікації останків приблизно 8 тисяч людей у Сребрениці. Протягом наступних 25 років останки десятків тисяч людей, які загинули під час війни в Югославії, було вилучено з масових поховань і завдяки проведенню генетичної експертизи передано родичам. "Ми намагаємося допомогти Україні", - каже тепер генеральний директор організації ICMP Катрін Бомбергер.

Але йдеться також про те, щоб притягнути до відповідальності винних у жахливих злочинах. Коли стало відомо про скоєні у Бучі військові злочини, експерти Єльського університету почали вивчати російську систему фільтраційних таборів з точки зору злочинів проти людяності. У результаті на численних знімках із супутників поруч, як мінімум, з двома таборами для українських полонених на сході та півдні України було помічено імовірно масові поховання.