Українців у Німеччині назвали «біженцями першого ґатунку»

Шукачі притулку з інших країн не отримують тих же преференцій, що й прибули з України.

Українців у Німеччині назвали «біженцями першого ґатунку»

Українці швидше інтегруються до німецького суспільства та ринку праці, ніж інші біженці, здебільшого тому, що до них краще ставляться. Організації, які допомагають біженцям, все частіше дорікають політикам, що шукачі притулку з інших країн не отримують тих же преференцій, що й прибули з України, пише Euractiv.

Після лютого 2022 року ЄС активував Директиву про тимчасовий захист (TPD), закон 20-річної давності, покликаний допомогти біженцям. Цей захід дозволив українцям вільно переміщатися територією ЄС, надавши їм негайні права на проживання та роботу в межах союзу, а також надавши доступ до соціальних пільг, таких як житло та медобслуговування.

Крім того, вони набувають статусу тимчасових резидентів без необхідності проходити складні бюрократичні процедури.

Вітаючи спрощення процедури для українців, німецька НУО Pro Asyl водночас говорить про те, що таким чином біженців ділять на людей «першого та другого сорту», оскільки прохачам притулку з інших країн не надають таких же можливостей, навіть якщо вони тікають від війни у себе на батьківщині.

Тарек Алаус, представник Pro Asyl з питань політики щодо біженців, нарікає на те, що такий самий рівень допомоги, який отримують українці, «не став можливим для всіх інших груп — ні для людей з Афганістану, ні для людей із Сирії».

Прибувши до Німеччини, біженці з інших країн розміщуються в центрах прийому, часто розташованих за межами великих міст, де вони практично не контактують з рештою суспільства і не мають можливості вибирати, де вони опиняться, незважаючи на те, що у них можуть бути рідні в тих чи інших регіонах.

Живучи серед інших біженців і майже не спілкуючись із носіями мови, вони також не зможуть опанувати мовними навичками так швидко, як це роблять українці. Крім того, під час розміщення у цих центрах прийому їм не дозволяється працювати протягом перших дев'яти місяців після прибуття.

«Це стосується людей з решти країн [крім України], — сказав Алаус. — Винні не українці, а політики, яким бракує волі ставитись до біженців однаково».