Віч-на-віч з Путіним: ризик поневолення європейських народів

Володимир Путін тримає нас за нашу ахіллесову п'яту, а саме за купівельну спроможність. Він добре розуміє, у чому слабкість наших суспільств, сп'янілих комфортом, довгими відпустками та соціальними привілеями, заколисаних паузою у великих війнах, яку хтось там навіть назвав "Кінцем Історії". Результат війни в Україні залежить, зрозуміло, від співвідношення сил, але не лише. Він залежить від готовності до опору як на фронті, а й у тилу. "Якщо тільки тил витримає" - так говорили солдати у Першу світову війну. "Якщо совість Заходу не покине нас, пішовши у відпустку" - так напевно думають сьогодні наші українські бійці на Донбаському фронті!

З одного боку – росіяни. Народ, який увібрав пропаганду з молоком матері, звик до поневірянь, побутових негараздів, підтримуваний історичними міфами, створеними та переданими поколіннями після Великої Вітчизняної Війни. З іншого боку — наші європейські народи з їхньою дірявою пам'яттю, які звикли до квартир і віл, що добре опалюються, достатку товарів на стелажах магазинів. А ще — до гарантовано низької вартості цих товарів, до оплачуваних відпусток і скорочення робочого часу. Щоб у цьому переконатись, достатньо поспостерігати за нашими "внутрішніми міграціями". Як усі рвонули до узбережжя цього літа 2022 року: поїздом, літаком, автомобілем. Ніщо нікого не утримує, окрім високої ціни палива у 2 євро за літр. Але ж це літо, коли "трагічно" знизилася наша "купівельна спроможність". Цю нашу долю оплакують і вранці, і ввечері всі інформаційні канали, а ось іди ж ти — їдемо на море!

Війна на виснаження

Нам розвідка доповіла точно: дії росіян в Україні поступово виливаються у війну на виснаження. Переможе та сторона, яка якомога довше чинитиме опір труднощам конфлікту. Той, хто зможе відмовити собі у максимальній кількості їжі, тепла та розваг, — усе лише для того, щоб перемогти іншу сторону.

Самопожертва... Ми про неї майже забули, адже наш письменник Ернест Ренан у XIX столітті написав про неї, можливо, найчудовіші сторінки. Він тоді вимагав від своїх читачів віддати "за справу" саме своє життя. Сьогодні від нас вимагають не крові, а набагато менш болісної та відносно стиснутої в часі жертви: не так часто митися, обмежити свої поїздки на автомобілі. А що на іншій шальці терезів? Повне підпорядкування Путіну. Ми стоїмо перед цим вибором: опір чи віддача себе у рабство.

Хазяїн Кремля сподівається, що ми оберемо підпорядкування. Його ставка — дратівливість європейців, їхня схильність до протестів. Він знає, що вони чутливі до цін на паливо. А ще він знає, що ми боїмося смерті, болю та жахів, а тому нашим думкам він протиставляє свою зброю терору. Не той терор, який ви собі уявляєте за книгами про Французьку революцію, з її ешафотами та брудними в'язницями, а терор прихований. З підривом зручних навичок життя типу гарячої води у холодні дні.

Європейці. Багаті, але слабкі

Терор з боку Путіна не загрожує нашим життям, він загрожує скоріше нашому способу життя з його свободою. Путін закликає до нашого колективного егоїзму та індивідуалізму. Однак, прокиньтеся ж, європейці! І ви, французи! Згадайте, що нація — це неподільна спадщина та постійне загальнонародне голосування. Ми покликані до опору, тому що вибір дуже простий. Перебуваючи перед супротивником, який використовує енергетичні ресурси і зерно як зброю, ми маємо лише два шляхи перед собою. Наполегливо чинити опір або боягузливо скоритися. Європа – це величезний платоспроможний ринок. Вона приваблива завдяки своїм споживачам. А ще це континент демократій. Але ж демократій слабких! Багатих, але слабких! Досвід показує, що одного разу піддавшись шантажу, ми можемо потім піддатися йому ще тисячі разів.

Оскільки кризи не уникнути, давайте отримаємо від неї користь. Вона звертає нашу увагу на важливі питання енергетичного суверенітету та виробництва продуктів першої необхідності. У нас має бути така сама недовіра до ворогів зовні, як і до тих, хто обслуговує цих ворогів - "корисних ідіотів" усередині нашої країни. На кшталт усіх тих, хто підбурює нас до економічного роззброєння, щоб піддатися ідеологічному диктату на забаганки наших недоброзичливців.

Джерело