Харків’янин за рік вивчив чеську: знає її краще за однокласників – корінних чехів

Микита, український школяр із міста Харків, навчається у восьмому класі загальноосвітньої школи в місті Тржебіч на Височині. За рік перебування у Чехії він настільки досконало оволодів чеською мовою, що навіть переміг корінних чехів на олімпіаді з чеської мови, пише газета “Денік”.

У охопленому обстрілами Харкові його родина протрималася менше місяця. Потім вирішила поїхати до Чехії. З батьками Микита приїхав до Тржебіча. Тут він пішов у восьмий клас загальноосвітньої школи імені Томаша Ґарріка Масарика. На той час він зовсім не володів чеською мовою. Але за майже рік він так швидко опанував мову, що зараз посів третє місце на олімпіаді з чеської мови.

«Ми змагалися в рамках школи. Нас там було близько сорока», — з м’яким акцентом пояснює Микита.

Кажуть, у нього талант до мов. «Я також люблю знайомитися з іншими культурами. Я хотів бути лінгвістом», – веде мову далі Микита, зазначаючи, що окрім української та чеської, вільно володіє англійською та російською.

«Я вивчаю німецьку мову в школі. Можливо, я вивчу іспанську, тому що в мене є друзі в Іспанії. І мені подобається їхня мова. Звучить дуже гарно», – посміхається він.

Оволодіти чеською мовою для нього було не так вже й важко. «Наприклад, чеська мова дуже складна для англійців чи німців. Але українська і чеська мови схожі, хоча кожна з них має певні особливості. Наприклад, вимова у вас майже така ж, як у нас», – пояснює він.

Він хотів би продовжити вивчення мов у середній школі і уже розглядав можливості, куди він міг би піти вчитися далі через рік. «Я знайшов мовну гімназію в Брно. Але Брно — дороге місто. Якщо не вийде, я хотів би вступити до гімназії в Тржебічі. Я вважаю це найкращим варіантом», – розмірковує учень.

Його рідний Харків знаходиться лише за тридцять кілометрів від Росії, але росіянам так і не вдалося його завоювати. «Коли почалася війна, нас бомбардували щоночі. Ми не могли заснути. Жили ми або в підвалі, або у ванній. Це була найбільш ізольована кімната», – згадує Микита. Тому розумнішим рішенням було виїхати.