Податкові резиденти: у 2023 році українські біженці мають сплатити додаткові податки

За даними ООН, понад 4,2 млн українців отримали статус тимчасового захисту в країнах ЄС. Дехто перебував влітку в Україні, але через масові обстріли і проблеми з енергопостачанням змушений знову шукати прихистку за кордоном. Найбільш мобільними є ті, хто працює дистанційно, або має сталий дохід в Україні, що дозволяє безбідне довготривале перебування за кордоном. Для багатьох може стати величезною несподіванкою необхідність сплатити податки в країні перебування. Податковий період у більшості країн Європи становить 1 рік, тож про податковий борг біженці можуть дізнатися у 2023 році.

Відповідно до правил, які існують у переважній більшості країн, якщо українці перебувають за кордоном понад 183 дні, вони можуть бути визнані податковими резидентами країни перебування та опиняться перед ризиком подвійного оподаткування, тобто зобов'язані сплачувати податки як в Україні, так і в країні їх фактичного перебування, пише «Європейська правда».

Статус податкового резидента не пов'язаний з громадянством. Найчастіше він надається при перебуванні у країні понад 183 днів; при наявності життєво важливих, економічних, родинних інтересів чи житла в обох країнах перебування: власного або ж орендованого. Під «життєво важливими інтересами» розуміють різноманітні «прив’язки» до місця проживання – робота, бізнес, навчання, лікування тощо. Податкові органи країни перебування фіксують правочини, які здійснюють біженці – приміром, купівля-продаж автомобіля, сплати за навчання, оренда житла. Інформація про доходи в Україні поки що надається лише за запитом. Але у зв’язку з тим, що 19 серпня цього року Україна приєдналася до багатосторонньої угоди про автоматичний обмін податковою інформацією (CRS), в майбутньому українська податкова в автоматичному режимі надсилатиме всю інформацію про українців, які є податковими резидентами інших країн.

Як пише сайт delfi.lt, процедура декларування та оподаткування доходів іноземних працівників у Литві така ж, як і для громадян Литви. Стандартна ставка податку на доходи фізичних осіб для доходів, пов’язаних з трудовою діяльністю, становить 20% (якщо дохід фізичної особи не перевищує 60 середньорічних заробітних плат на рік), або 32% (якщо дохід перевищує 60 середньорічних заробітних плат на рік).

Відповідно до Угоди між урядами України та Литви «Про уникнення подвійного оподаткування та ухилення від сплати податків на доходи та майно», якщо громадянин України перебуває в Литві більше 183 днів на рік, його доходи, отримані з України, оподатковуються в Литві. Закон Литви «Про податок на прибуток» дозволяє податковим резидентам Литви отримувати іноземний податковий кредит, який дає їм право зараховувати в Литві податок на доходи фізичних осіб, сплачений в Україні. Для цього особа повинна подати довідку, видану МВС України, до МВС Литви.

Однак може виникнути і протилежна ситуація, коли український працівник є податковим резидентом України. Це може статися, коли, наприклад, особа зареєстрована як приватний підприємець в Україні або протягом року перебувала в Литві менше 183 днів. При цьому, згідно з Угодою, доходи, отримані в Литві, повинні оподатковуватися в Україні. Як і в Литві, українське податкове законодавство передбачає надання іноземного податкового кредиту для податкових резидентів України за умови надання до податкової інспекції України довідки про отримані доходи та податки, сплачені в Литві. І литовські, і українські закони передбачають, що декларування іноземних доходів є особистою відповідальністю платника податків, і роботодавець не зобов’язаний контролювати та звітувати про такі доходи працівника.

Отже, українські біженці за кордоном повинні сплачувати податки до бюджету приймаючої сторони навіть зі своїх зарплат, навіть якщо з них вже сплачено податки в Україні. Це ж саме стосується доходів ФОПів та самозайнятих осіб: якщо джерело їхнього доходу в Україні, а самі вони проживають за кордоном, то крім сплаченого єдиного податку вони повинні заплатити податок на дохід у країні проживання. Проблема подвійного оподаткування була піднята у зверненні IT-Асоціації України та BRDO до українського уряду та Міністерств фінансів Болгарії, Німеччини, Чехії, Угорщини, Польщі, Румунії та Словаччини.

В офіційному листі Міністерства фінансів Польщі зазначається, що українці можуть зберегти податкову резиденцію України та не сплачувати податки в країні перебування. Звісно, мова не йде про доходи з джерел у Польщі. Польща не намагатиметься тлумачити на свою користь питання визначення «центру життєвих інтересів» українців, навіть якщо вони будуть знаходиться у Польщі більше 183 днів, зазначають у BRDO. Втім, це не дає гарантії, що будь-який фопівець не отримає статусу податкового резиденту в Польщі, адже кожний випадок індивідуальний.

Натомість Державна податкова служба Литви дає більш однозначну відповідь. Зазначається, що українські фізичні особи-підприємці можуть не сплачувати податки в Литві, якщо вони прибули до Литви після 24 лютого 2022 року. Другою умовою для уникнення подвійного оподаткування є діяльність ФОП за контрактами, укладеними з клієнтами в Україні до переїзду в Литву і не укладали нових контрактів, перебуваючи в Литві. «Литва не розглядає таких фізичних осіб як своїх податкових резидентів, не вимагає від них реєстрації підприємцями в Литві, сплати податку від діяльності та подання декларації, але тільки в разі виконання цих вимог", пояснили у ДПС Литви.

Для всіх інших громадян, що перебувають за кордоном у статусі тимчасового захисту, варто подбати заздалегідь про довідки, що спростять спілкування з місцевими фіскалами, пише Європейська правда. Зокрема, юристи радять до кінця 2022 року збирати докази наявності центру економічних інтересів в Україні. Серед них можуть бути:

• довідка про сплату податків в Україні; 
• сертифікат податкового резидента України (невдовзі буде доступна в електронному вигляді); 
• актуальне місце реєстрації (прописка) в Україні; 
• докази про наявність працюючого ФОПа, зареєстрованого в Україні (документи щодо реєстрації ФОПа та податкові декларації); 
• довідки про наявність актуальних рахунків в українських банках; 
• довідки щодо відвідування дитиною особи навчальних закладів в Україні;
• квитанції про сплату комунальних платежів тощо.