Як Чехія виграє битву у Німеччини за працьовитих українських біженців

Українці в Європі дивляться не лише на розмір легальної зарплати (брутто - ред.), а й на те, скільки грошей реально залишається після сплати усіх податків та соціальних внесків. І тут Чехія для багатьох наших співвітчизників може виглядати значно вигідніше за Німеччину.

За даними Eurostat, Німеччина залишається країною ЄС із найбільшою кількістю українців під тимчасовим захистом - тут понад 1,27 млн наших людей. Чехія прийняла значно менше - близько 384 000. Але якщо перерахувати на душу населення, саме Чехія має найвищий показник у ЄС - 35,2 людини під тимчасовим захистом на тисячу місцевих. 

Один із таких чинників - доступ до роботи. У Чехії українці з тимчасовим захистом мають вільний доступ до ринку праці й не потребують окремого дозволу на роботу. Роботодавець лише повідомляє про початок або завершення працевлаштування.

Середня зарплатня в Чехії у першому кварталі 2026 року становила 50 282 крони. Це приблизно 2 000 євро. У Німеччині середня зарплата для працівників на повний день значно вища - близько 4 800 євро. Але різницю сильно "з’їдають" податки та внески.

Наприклад, за однакової зарплатні у 3 000 євро працівник у Німеччині за стандартних умов може отримати приблизно 2 050 євро "чистими" на руки. У Чехії за такої ж зарплатні, після податків і внесків, у робітника може залишитися близько 2 300–2 360 євро.

Різниця пояснюється системою відрахувань. У Чехії для зарплат до високого порогу діє ставка податку 15%, а працівник сплачує соціальне і медичне страхування. У Німеччині, крім податку на зп, працівник платить внески на пенсійне, медичне страхування, страхування на випадок безробіття та догляд.

Для підприємців різниця також може бути суттєвою. У Чехії діє режим фіксованого податку для самозайнятих осіб. У Німеччині податкове й соціальне навантаження для самозайнятих складніше та вище, особливо якщо людина має стабільний дохід.

Приховати додаткові доходи стає дедалі складніше. Європейські країни беруть участь в автоматичному обміні фінансовою інформацією, тому банки та податкові органи можуть передавати дані про рахунки, залишки, витрати та окремі види доходів між різними державами.