Як відрізняються ціни в Україні та Польщі

Аналітичний центр Gremi Personal дослідив, як відрізняються витрати на життя в Україні та Польщі. Для цього фахівці використали дані про ціни на оренду житла, їжу та транспорт.

Для зручності витрати у злотих перевели у гривні. Так, оренда житла у Польщі очікувано вища. Якщо за однокімнатну квартиру у середньому в Києві просять 10 – 15 тисяч гривень за місяць, то оренда такого житла у Варшаві коштуватиме 22 – 25 тисяч гривень. При цьому, у Польщі не настільки відчутна різниця між орендою у столиці та великому місті. У нас "однушка" коштує 6 – 7 тисяч гривень, а в Польщі — 16 – 20 тисяч гривень. 

Оренда однокімнатної квартири у наших невеликих містах коштує 3,5-5 тисяч гривень, у Польщі – 12-13 тисяч гривень. До цих сум треба додати витрати на комунальні послуги. В Україні для однокімнатної квартири, вони в середньому становлять 1,2 — 2,5 тисяч гривень. А у такому ж житлі у Польщі – 4 – 4,5 тисяч гривень. До уваги не брали міста на заході Україні, які перебувають найдальше від зони бойових дій. 

Аналітики також порівняли ціни на бензин. Так, вартість А-95 не дуже відрізняється. В Україні це 52 гривні за літр, у Польщі — 63 гривні за літр. Місячний універсальний проїзний квиток у нас утричі дешевший. В Україні за 50 проїздів треба заплатити 325 гривень, у Польщі — 840 гривень.

Прийом терапевта у приватній клініці в Україні, в середньому становить 550 гривень, а у Польщі — 1000 гривень. Мінімальна вартість стрижки в українських майстрів — 100 гривень, у польських — 250 гривень. Місячний абонемент у спортзал в Україні коштує від 600 гривень, у Польщі – 840 гривень.

Як повідомив аналітичний центр Gremi Personal, прожитковий мінімум в Україні з цього року становить 2589 гривень, у Польщі — 12,7 тисяч гривень. Мінімальна та середня заробітна плата в Україні —  6,7 тисяч гривень та 15 тисяч гривен. У поляків відповідно — 22,8 тисяч гривень та 29 тисяч гривень. 

В агенції кажуть, що помітили зміни в тенденції працевлаштування українців у Польщі. Якщо кілька років тому фокус був спрямований виключно на сезонну роботу, то зараз більшість шукає вже постійну. Однак працевлаштовуючись, здебільшого попереджають роботодавця, що повернуться до України, як тільки мине загроза.