- Категорія
- Політика
- Дата публікації
Продати авто та піти вчитися у ПТУ: що змінилося для українців у Швейцарії
Кантони скасовують привілеї для українців щодо отримання соціальної допомоги.
Багато швейцарських кантонів (суб'єкти федерації) скасовують запроваджені раніше для українців привілеї в галузі соціальної допомоги.
Здебільшого це стосується біженців, які потрапили до Швейцарії з власним автомобілем. Нагадаємо, що більшість українських військових біженців отримують зараз у Швейцарії соціальну допомогу, причому чинні щодо них правила та норми надання такої допомоги є менш суворими, ніж правила, що діють для біженців з інших країн або для самих швейцарців. Це положення найбільш очевидно ілюструвалося стосовно норм і умов утримання особистого автотранспорту.
Українським громадянам із ВНЖ категорії S дозволено вільно користуватися своїми машинами, підставою для урізання ним соціальної допомоги факт наявності особистої машини не був. Зазвичай у Швейцарії діє зрозуміла логіка — якщо в тебе є авто, то ти зовсім не бідна людина і допомога тобі не потрібна. Але щодо українців було зроблено виняток. Влада припускала, ухвалюючи таке рішення, що автомобіль важливий для біженців для повернення в Україну. Однак тепер стало ясно, що війна триватиме набагато довше і після 12 місяців перебування у Швейцарії українські біженці мають продавати свої автомобілі. Якщо це буде їм невигідно з митних міркувань, то тоді кантони можуть вимагати, щоб українські автовласники згвинтили номери зі своїх машин та здали їх на зберігання владі. Тим самим, через рік після прибуття до Швейцарії отримувати соціальну допомогу і продовжувати вільно користуватися власним автомобілем стане неможливим.
Влада наголошує, що це не питання ставлення до біженців, це питання рівного поводження держави з усіма іншими одержувачами соціальної допомоги. Там хочуть унеможливити ситуацію, коли до соцзабезів за соціальною допомогою люди приїжджали на розкішних спортивних машинах.
Автомобілі – не єдине посилення правил отримання соціальної допомоги: з наступного 2023 року українські біженці повинні спочатку довести, що вони вже витратили на життя всі свої активи, в тому числі перебувають на батьківщині, і тільки потім вони зможуть претендувати на допомогу. Але тут є «лазівка» - вважається, що витрачання активів, що залишилися в Україні, має мати «розумний та пропорційний характер». Не змушуватимуть продавати будинки, в яких мешкають близькі біженцям люди. Не торкатимуться й фінансових активів, які використовуються для підтримки родичів чи друзів, що залишилися в Україні.
Деякі кантональні органи соціального забезпечення, наприклад у кантоні Берн, вже починають враховувати при нарахуванні соціальної допомоги наявне в українських військових біженців майно та інші активи. Втім, поки що не відомо жодного випадку, коли активи в Україні дійсно були враховані при розрахунку та нарахуванні соціальної допомоги у Швейцарії. Багато в чому тому, що складно реально оцінити обсяги та масштаби активів, що перебувають у країні, проти якої ведеться агресія. Тому вимога враховувати при нарахуванні соціальної допомоги наявність активів в Україні матиме скоріше політико-символічне значення — на відміну від посилення правил щодо автомобілів.
З іншого боку, поки що не зрозуміло, чи буде дозволено українським учням системи профтехосвіти з ВНЖ категорії S залишатися у Швейцарії до завершення навчання та здобуття професії та робочого місця. Роботодавці хотіли б отримати від влади більш чітку інформацію щодо цього, щоб мати можливість точно планувати свої дії в кадровій галузі. Поки що відомо, що біженцям з України з ВНЖ категорії S, ймовірно, буде дозволено залишатися у Швейцарії до березня 2024 року. Однак у зв'язку з цим постає питання професійно-технічного навчання молодих біженців.
Такі освітні програми, що поєднують виробничу практику та теоретичні заняття, є основою швейцарської «дуальної системи освіти» та інструментом ранньої соціалізації та інтеграції молодих людей. За рахунок високого престижу та ефективності профтехосвіти Швейцарія виділяється на тлі інших країн низьким рівнем молодіжного безробіття та, відповідно, молодіжної злочинності. І зрозуміло, що для підлітків з України отримати у Швейцарії справжню професію було б величезним плюсом у резюме.
Але як бути із крайнім терміном перебування у Швейцарії до березня 2024 року? Чи є сенс йти вчитися, умовно, на токаря, знаючи, що до кінця тобі доучитися не доведеться? Що каже влада? Державний секретаріат у справах міграції SEM відповів на відповідний запит телеканалу SRF, що Федеральна рада в цілому вирішила полегшити доступ до ринку праці для осіб з ВНЖ категорії S, що включає проходження навчання в середніх спеціальних навчальних закладах. Але що станеться, якщо ситуація з безпекою в Україні покращає і статус S буде скасовано? Тоді тим, хто мав ВНЖ цієї категорії, доведеться швидко знову залишити країну, а молодим учням швейцарських «ремісничих училищ» доведеться перервати освітній процес.
Саме тому «Асоціація роботодавців» Швейцарії та різні галузеві професійні асоціації вимагають від влади більшої ясності і зрозуміти їх можна, тому що їм потрібно вирішувати чи брати їм на навчання цих молодих людей і чи варто їх потім брати собі на роботу.
На даний момент роботодавці поки що роблять ставку на те, що федеральний уряд скоригує норми та правила таким чином, щоб молоді люди з України у будь-якому випадку могли залишатися у Швейцарії та завершувати свою професійну освіту. Державний секретаріат з міграції, з іншого боку, чітко дає зрозуміти, що терміни скасування дії ВНЗ категорії S залежать від розвитку ситуації в Україні. Однак, чи буде прийнято якесь спеціальне рішення для учнів ПТУ? Поки що відповіді немає. А щодо роботодавців, то «відповідно робити такі припущення їм передчасно».
Все це ставить перед молодими українцями питання про те, чи варто взагалі напружуватись та йти вчитися професії? Також неясно, чи відповідні дипломи будуть визнані в Україні. Займаються цими питаннями кантональні управління та відомства освіти. Кантон Берн каже, що «сім'ям біженців у будь-якому випадку є сенс використовувати час перебування у Швейцарії для організації освіти своїх дітей. Знання, які будуть здобуті в процесі навчання, у будь-якому випадку будуть корисними, навіть якщо повний курс освіти завершити не вдасться».
За оцінками «Асоціації роботодавців», наразі у Швейцарії налічується близько 2 000 молодих українців, які досягли підліткового віку, що дозволяє їм йти до ПТУ. Проте з них, ймовірно, реально вчитися підуть лише кілька десятків людей, а це дуже невелика кількість, враховуючи, що у Швейцарії зараз проживає майже 70 000 біженців, які отримали статус S.