Як адаптуються за кордоном біженці з України і чи повернуться додому

Після війни за кордоном можуть залишитися приблизно 3 млн українських біженців, і це може обернутися для економіки України справжньою катастрофою. Питання міграції та адаптації наших співгромадян за кордоном є вкрай важливим, адже від рішень мільйонів біженців залежить успіх та темп післявоєнної відбудови, пише focus.ua.

Дві третини українських біженців у Європі хочуть повернутися додому та сподіваються, що це відбудеться найближчим часом. Проте частка тих, хто вже досить добре адаптувався до нового життя та сподівається залишитися у Європі назавжди, постійно зростає. За прогнозами експертів, якщо хоча б половина українців не повернеться в Україну, держава буде втрачати до 7% ВВП щорічно. Ситуація погіршуватиметься і надалі, адже трудові ресурси просто нема де взяти, і марно розраховувати на збільшення народжуваності. Жовтневе опитування дослідницької компанії Gradus Research з’ясувало, як українці адаптувалися за кордоном та які перспективи вони мають.

Процес триває: роботу знайшли, мову поки не вивчили

За даними ООН, за кордоном через війну перебуває 6,2 млн українських біженців, з них у Європі — більш ніж 5,8 млн. Переважна більшість біженців — це жінки та діти.

Основною причиною переїзду за кордон від початку повномасштабної війни цілком очікувано стало питання безпеки — про це заявили 45% респондентів опитування Gradus. В топі країн, куди емігрували, залишаються Польща (29%), Литва (16%) та Німеччина (10%). Шестеро з десяти (62%) опитаних констатували, що вже повністю або частково змогли адаптуватися до життя у країні перебування.

Результати, отримані аналітиками, продемонстрували високий рівень працевлаштованості серед українських мігрантів. 70% опитаних українців, які від початку війни перемістилися жити за кордон, наразі мають роботу. 54% працюють у країні перебування, ще 12% працевлаштовані в українських компаніях і працюють віддалено, 4% є дистанційними співробітниками іноземних компаній. Ключовою причиною безробіття опитані українські мігранти найчастіше називали незнання місцевої мови (43%). До речі, саме це респонденти вважають головною перешкодою адаптації. Серед інших труднощів — фінансові (28%) та з пошуком житла (24%).

Проте біженці з першої хвилі живуть у вимушеній еміграції вже майже 20 місяців. І багато хто за цей час якщо не опанував мову, то суттєво просунувся у цьому питанні. Тож, ще трохи, і іноземна мова перестане бути бар'єром на шляху до роботи та життя у нових для українських громадян умовах.

"Коли я приїхала до Естонії, здавалося, що вивчити естонську не варто і намагатися. Пішла на курси для того, щоб зайняти мозок чимось дуже складним і хоча б дві години на уроці спробувати не думати про те, що відбувається в Україні. До того ж перший рівень був безкоштовним. Але минуло півтора роки, і у січні я вже складатиму В1. А це вільна розмовна. Якби я з такою впертістю свого часу вчила мови, зараз була б поліглотом!", — каже співрозмовниця Фокусу Наталя, яка з березня 2022-го мешкає в Естонії.

Перспективи для дітей: європейська освіта та європейський диплом

Щодо бажання українських біженців повернутися в Україну, то тут ситуація значно погіршилася. Згідно опитування Gradus, якщо рік тому за першої ж можливості збиралися повернутися 67%, то зараз — 63%. Водночас кількість тих, хто хоче залишитися на новому місці проживання, зросла з 8% до 18%. І це незважаючи на скорочення програм для біженців по всій Європі.

Аналогічні результати дало опитування Info Sapiens на замовлення Центру економічної стратегії: лише 63% українців, що зараз перебувають за кордоном, планують повернутися до України. Ба більше: самі дослідники зовсім не впевнені, що ці майже дві третини насправді повернуться. Експерти пояснюють: що довше триватиме війна, то більше українців адаптуються до життя за кордоном. Це не кажучи про те, що приблизно 7% наших "закордонних співгромадян" впевнені: перспективи для їхніх дітей у Європі є значно кращими.

Президент Всеукраїнської асоціації компаній з міжнародного працевлаштування Василь Воскобойник закликає бути реалістами та одразу розраховувати на те, що повернуться далеко не всі. "Серед тих, хто виїхали за кордон після початку повномасштабного вторгнення, майже 40% складають жінки, ще 40% — діти, і решта — це або літні люди, або чоловіки, які мали можливість виїхати з України. Навряд чи жінки, в яких діти другий рік ходять до місцевих шкіл чи вишів, повернуться до України, поки діти не закінчать навчання. А за той період, що діти навчатимуться, жінки вже побудують власну маленьку чи велику кар’єру, або власний бізнес. Тож, вважаю, що ми втратимо половину з тих, хто зараз знаходиться у Європі", — каже Воскобойник.

Позитиву мало: як Україна може втратити перспективи економічного прориву

За розрахунками ЦЕС, за різними сценаріями за кордоном можуть залишитись від 1,3 млн до 3,3 млн українців. Це на 0,4–0,6 млн осіб більше, ніж експерти розраховували наприкінці минулого року. Таке погіршення прогнозів пов’язано з довшою тривалістю воєнних дій та подальшою адаптацією біженців до життя у нових країнах.

Це призведе до того, що економіка України буде втрачати до 6,9% свого ВВП щороку.

Експерти ЦЕС надали декілька рекомендацій щодо того, як стимулювати українських біженців повернутися додому:

• співпрацювати з країнами ЄС щодо повернення українців після війни;
• не зволікати з відбудовою після війни постраждалих регіонів;
• надавати допомогу людям із постраждалих регіонів на час відбудови;
• розвивати державно-приватне партнерство;
• підтримувати зв’язки зі співвітчизниками за кордоном через дипломатичні представництва;
• спростити реінтеграцію дітей до навчання в українських школах та вступу українських випускників іноземних шкіл до українських ЗВО;
• після війни відкрити ринок праці ЄС для українців.

Проаналізувавши міжнародний досвід, експерти ЦЕС визначили, що ключовими чинниками у повернення біженців додому після завершення конфлікту є безпека, наявність житла та можливість заробляти на життя. І можна не сумніватися, що мігранти будуть прискіпливо порівнювати загальні умови життя вдома та в країні їх перебування.

Водночас не слід забувати, що людям, які виїхали із зони бойових дій, часто немає куди повертатися. Тож перспективи їхнього повернення залежать від того, як швидко відбудовуватимуть їхні регіони та чи надаватимуть підтримку для переїзду в інші регіони країни.