Деякі українці досі ночують на вокзалі у Празі

За останні два місяці біженці, які сплять на головному залізничному вокзалі в Празі, перестали викликати здивування та сильний інтерес у громадськості. Тим не менш, деякі з них там досі залишаються, а дві благодійні організації, які їм допомагають, заявляють, що ситуація зовсім не «під контролем», пишуть місцеві ЗМІ .

Серед тижня близько полудня на головному залізничному вокзалі Праги багато людей — сотні з них розмістилися у вестибюлі. У натовпі можна помітити кілька фігур у яскравих рожевих жилетах із написом «Iniciativa Hlavák, допомога біженцям».

«Ми рахуємо, скільком біженцям ми допомагаємо на день. На сьогодні нарахували їх 118, що досить багато, враховуючи, що ще лише дванадцята година. Іноді у нас буває 250 осіб на день, іноді до 500», — розповідає Вендула Форжтова, координатор однієї з п'яти змін, студентка за спеціальністю «індологія».

Вендула уточнює, що нових українців прибуває не так багато, як було раніше.

«Швидше, це люди, які їдуть через нас транзитом чи хочуть повернутися в Україну. А деякі просто почули, що ми тут, і приходять попросити про допомогу», — пояснює вона.

Запитують, наприклад, як знайти житло на тривалий термін, де купити квиток чи обміняти гроші. Проте нагальне питання для волонтерів щодня — десятки біженців, що ночують просто на станції. Зазвичай їм потрібна допомога у покупці квитків за кордон, часто назад до України.

«Сплять біля будівлі в очікуванні поїзда»

Протягом двох годин до волонтерів біля таблиць з розкладом поїздів підійшло близько десяти біженців і ще не менше десяти туристів, що загубилися. Інша група волонтерів чергує біля кас Чеських залізниць.

"Вчора було важче, але сьогодні спокійно", - каже волонтер Олена, яка переїхала з України до Чехії близько двадцяти років тому.

Коли видалася вільна хвилинка, вона розповіла, з чим їй довелося зіткнутися в першу годину її зміни.

«Наприклад, жінка не могла збагнути, як пройти на перон. Це звичайна справа, люди не розуміють, що S – північ, а J – південь. Крім того, вони не знають де це. І на касі їм не пояснять, бо вони не розуміють мови».

Раптом дзвонить телефон координатора, і вона мусить бігти. Поверхом нижче виникла велика проблема:

«Маленька дівчинка впала і пошкодила руку, ми поки що не знаємо, наскільки сильно. І ця сім'я має квитки на потяг до Берліна, маленькій дівчинці знадобиться лікування, але у них немає страховки», — пояснює вона, повернувшись через 20 хвилин.

Перед від'їздом вони влаштовують дівчинці обстеження у UA.

«З нею піде мати, а батько з іншими дітьми поїдуть до Німеччини. У них не вистачило б грошей, щоби купити нові квитки для всіх, а повернути їх уже не можна», — пояснює волонтер.

Однак увечері починаються проблеми складніші, коли на вокзалі з'являються біженці, яким нема де ночувати.

"В основному це менше десяти осіб", - каже Форжтова. Проте, як правило, за словами добровольців, ночують тут не через те, що їм нема де жити.

«Це люди, у яких поїзд до України відходить о п'ятій ранку. Якщо це велика група, сім'я, нам зазвичай не вдається знайти для них житло. І вони або не хочуть йти до наметового містечка у Трої, або в наметовому місті і так багато людей, або їх просто туди не беруть», — пояснює Форжтова.

Наприклад, у ніч із вівторка на середу, за даними ініціативи Hlavák, на станції ночували 45 людей. «Ми не змогли домовитися з охороною, щоб їх залишили, тож їх вигнали», — розповідає мені Олена, яка чергувала тієї ночі. Зрештою, біженці розташувалися на автобусній зупинці над залізничним вокзалом поряд із празьким шосе.

«Дві сім'ї хотіли повернутися до України, але їм не вистачило близько 50 євро, тому вони думали, чи їм купити квитки на автобус. Серед них була вагітна дівчина, але їх виставили за двері», — каже вона. Проте Олена не знає, чи вдалося їм у результаті виїхати.

Душан Гавенда, прес-секретар Залізничної адміністрації, пояснює, що ніхто не може залишатися на ніч у приміщенні вокзалу після опівночі, оскільки відбуваються «технічне обслуговування та дезінфекція».

Повторне відкриття нічлігу, де біженці могли б скоротити час на вокзалі до приїзду поїзда, не планується.

«Це був вимушений крок у кризовий період, коли гуманітарна ситуація була дуже складною, а можливості розміщення біженців обмежені. Нинішня ситуація суттєво відрізняється», - описує Гавенда.

Крім того, мерія вказує, що увечері на станцію прибувають працівники Празького регіонального центру допомоги Україні, які перевозять біженців у кризове житло: «Кожен біженець може переночувати у наметовому містечку. Він сам обирає, чи хоче залишитися на вокзалі, чи ні».

Нині у Празі відкрито лише одне наметове містечко у Трої. Другий, у Малешицях, Прага закрила через невелику кількість біженців. Перевозити мігрантів до Праги 8 мають пожежники, але, за словами волонтерів, вони не приїжджають за розкладом, їх треба викликати.

Крім того, не завжди відвозять саме всіх біженців. Якщо вони не мають документів або якщо вони відмовилися від раніше наданого житла, то їм скажуть, що вони більше не мають права ночувати в наметовому містечку. І цим людям треба залишитися тут лише на один день. Крім того, назад на ранковий поїзд їх ніхто спеціально не повезе», — каже волонтер Олена.

Квиток коштує понад тисячу крон

За словами волонтерів, щодня на вокзалі з'являються біженці, які не мають грошей не лише на проживання в Чехії, а й на зворотний шлях на батьківщину. «Навіть якщо не вистачає кількох крон, то вони вже не зможуть потрапити додому», — каже Олена.

Навіть до Львова, першої зупинки поїзда в Україні, квиток для дорослого коштує понад тисячу крон. Квитки на автобус трохи дешевші.

Чехія їм не допоможе — за словами прес-секретаря Мінтрансу Франтішека Ємелки, потяги, які безкоштовно доставлять їх назад до України, поки що не плануються.

«В даний час ми поки не фіксуємо значного попиту на такі послуги. Якщо це станеться, або якщо посольство України в Празі порушить подібну тему, ми готові вирішити ситуацію разом із перевізниками».

Офіційна допомога? Її немає

Крім ініціативи Hlavák безпосередньо на вокзалі додатково допомагає організація Romodrom, тобто RomPraha. За словами речника організації Ксенії Губекової, її представники перебувають там щодня з п'яти до півночі. Як і волонтери ініціативи Hlavák, вони допомагають із купівлею квитків, їжі чи напоїв.

Однак навіть майже через півроку від початку війни біженці не знайдуть тут регулярної офіційної допомоги від держави.

«Тут немає офіційної інформаційної стійки від держави. Празький KACPU (Регіональний центр допомоги Україні) вирішив цю проблему через оголошення про те, де знайти листівки з додатковою інформацією», — каже Форжтова.

Однак самих брошур поряд не виявилося, і навіть протягом наступних двох годин їх знайти не вдалося.

Водночас волонтери погоджуються з тим, що не вистачає офіційного місця, куди люди можуть прийти за порадою.

“Це абсолютно необхідно. Ми не можемо його замінити, хоч намагаємося, але систематично нова інформація до нас теж не доходить. Це хаос», - зазначає вона.

Однак, за словами офіційного представника Віта Хоффмана, празький муніципалітет не хоче консультувати на вокзалі поспіхом — так, щоби чула вся громадськість.

«Представники ініціатив Hlavák та Romodrom перебувають тут вдень і, якщо необхідно, викликають працівників із KACPU, OSPOD чи соціальних служб», — пояснює він.

Однак, за словами Хоффмана, у Празі планують відкрити «центр подальшого консультування, до якого увійдуть соціальні та медичні служби, бюро з працевлаштування та інші». Подробиці поки що обговорюються.

Тим часом міграційна криза сповільнилася. За даними МВС, наприклад, у неділю, як і в суботу, українським біженцям не видавали віз тимчасового захисту. Це сталося вперше з початку російського вторгнення в Україну у лютому.