Дозвіл на збір грибів, дома з цвіллю. Як живуть українські біженці в Ірландії

Для  біженців в Ірландії лотерея з житлом: можуть поселити в 4-зірковому отелі, а можуть в глухому селі без Інтернета, куда навіть автобуси не ходять.

Дозвіл на збір грибів, дома з цвіллю. Як живуть українські біженці в Ірландії

Пенсіонерка Катерина з Харківщини весною цього року переїхала разом з донькою та онуком до Ірландії. Жінка пояснює, що родина давно мріяла про переїзд, тому довго вибирали країну. Ірландію обрали через високу соціальну допомогу для біженців – в середньому кожен біженець тут може отримати до 1 тисячі євро на місяць.

Для укрраїнських біженців в Ірландії лотерея з житлом: можуть поселити в 4-зірковому отелі, а можуть в глухому селі без Інтернета, куда навіть автобуси не ходять. 

- Найперше, що мене вразило – це пральні машинки на вулиці. Виявляється, у країні не прийнято мати вдома пральку – це неекономно, пралька з сушкою споживає багато електроенергії. Тому є спеціально обладнані пральні. Зазвичай це окремі приміщення. Проте в Ірландії пральні машини можуть стояти на автобусній зупинці чи на заправці. Чекаєш автобус, то чому б не випрати речі чи що?

- По приїзду, для біженців тут розпочинається справжня лотерея. Бо ніхто наперед не знає, кого й куди можуть поселити. Можуть поселити в чотиризірковому готелі чи в санаторії, а можуть у монастирі чи в глухому селі на п’ять хат, де навіть інтернету немає.

- З автобусами тут дуже погано. Інтервали між ними в годину-пік можуть сягати й двох годин. Автобус може навіть не приїхати – тут це норма. Є такі поселення, куди автобуси взагалі не ходять. З вивозом сміття тут теж проблема. Його просто можуть тижнями не вивозити. Ніхто на це не звертає уваги.

- Ірландія – острівна країна. Тому до тутешньої погоди приїжджі довго звикають. А погода тут така: зранку сонце і спека, в обід дощ, надвечір можуть приморозки бути. Або виходиш з дому без парасольки, за 5 хвилин уже йде дощ. Якогось разу спеціально підраховувала, скільки тут дощить. 11 разів за день йшов дощ, а в перервах було сонце. Взимку тут +5, а влітку +17, середня ж температура +10. Тому по засмагати не вийде, а куртка потрібна цілий рік.

- Ірландці дуже люблять індивідуальність. Приміром, людина може покрити все тіло татуюванням, зробити купу пірсингів, одягнути аби що – і всі довкола будуть захоплюватися: «який стиль». Насправді, виглядають в стилі «бомж».

- В країні є багато старовинних будівель, деякі з них слугують багатоквартирними будинками. Але в таких домах неодмінно є цвілість. Тому в них не дуже добре пахне, та й від людей, що живуть в таких квартирах теж тхне – одяг впитує запах. Таргани, мокриці, різна живність у будинках – це теж тут норма.

- У багатьох родин тут немає елементарної побутової техніки – пралки, холодильника, праски. Попрати можна у пральні чи на зупинці, запасів ніхто не робить – купують рівно стільки, скільки з’їдять на вечерю, прасуванням одягу ніхто не заморочується. Ірландці не люблять готувати. Або перекусують у кафе, або ж купують фаст-фуд у супермаркетах, а вдома розігрівають. Полиці тут просто ломляться від всіляких піц та гамбургерів. Декілька разів мені довелося куштувати традиційну ірландську кухню. В більшість страв тут додають алкоголь: кекси печуть на пиві, свинячі ніжки на пиві, кава з віскі. Досить дивний смак виходить. 

- В Ірландії на все потрібен папірець від влади – дозвіл, ліцензія, тощо. Збирати в лісі гриби чи ягоди – отримайте дозвіл, порибалити – треба дозвіл, купити сім-карту чи підключитися до інтернету – знову таки треба дозвіл.

- Медицина тут досить дивна. Є безкоштовний мінімум послуг, який доступний усім. Проте тутешні лікарі переконані, що в роботу організму втручатися дуже погано. Тому випросити таблетки чи мікстуру практично не можливо. Можуть оглянути, при потребі накладуть гіпс чи випишуть антибіотики, а потім просто порадять відпочити і випити гарячого чаю. 

- В Україні я багато чула про те, що Ірландія виділяє по 80 тисяч євро тим, хто готовий переселитися до країни. Це так. Але на 80 тисяч євро можна купити хіба що собачу будку у дуже віддаленому селі. Біженці не надто активно шукають тут роботу. А навіщо, якщо держава платить тисячу євро і надає житло, а мінімальна зарплатня тут 1500 євро? На роботу потрібно ще їздити, витрачати кошти – більшість сидять вдома, їх все влаштовує.

Джерело