На єдиному КПП між Росією та Україною замерзають люди

На КПП Колотилівка у Білгородській області РФ – гуманітарна катастрофа. Єдиний прямий прикордонний переход Росія — Україна, що залишився, не справляється з потоком українців, які бажають повернутися на батьківщину з Росії та з окупованих нею територій. Люди кілька днів змушені чекати своєї черги. Води та їжі купити ніде, у багатьох не залишається грошей на хостел, і доводиться спати на вулиці за мінусової температури, дощу, а іноді вже й снігу. Волонтери побоюються, що з настанням зими виїжджаючі помиратимуть від холоду, пише theins.ru.

Ситуація загострилася наприкінці вересня – на початку жовтня. Прикордонний перехід, який працював до шостої вечора, скоротив час роботи на годину у зв'язку з більш раннім настанням темряви. Потім прохід був обмежений через черговий обмін військовополоненими та вбитими військовими. У результаті черга з українців, що виїжджають, у якій на той момент вже було 50 осіб, збільшилася і перевищила 200 осіб.

Люди постійно чекають на вулиці, немає жодних наметів, абсолютно нічого. Перечекати холодну ніч у машині не варіант, оскільки Колотилівка – пішохідний КПП. Водії-перевізники іноді пускають людей погрітися у свої мікроавтобуси та автомобілі, але не всі мають місця. Волонтери намагаються розвозити до хостелів, але всім допомогти не вдається, а місцеві готелі переповнені.

«Люди голодні, холодні, на милицях, інваліди, старенькі бабусі та дідусі, які вже не мають житла! Стоять по три доби! Ночувати ніде, а якщо й є, то люди не мають грошей на ці катання! Дехто в дорозі вже п'яту доба, зараз холод, вітер наскрізь пронизує. Це справді гуманітарна катастрофа», — так описує свої враження від прикордонного переходу одна з жінок, яка повернулася в Україну.

Раніше у прикордонного переходу був пункт тимчасового розміщення «Віраж», стояв пункт МНС із їжею та водою, там можна було спати на розкладушках. Але тепер нічого немає. Не всі українці погоджуються поїхати в хостел — багато хто не хоче їхати, щоб стежити за просуванням черги і не втратити місце. У результаті на проходження КПП вони вже немає сил. Саме проходження російського кордону може зайняти до кількох годин, а після цього знесиленим багатоденним очікуванням людям доводиться йти близько трьох кілометрів сірою зоною до українського прикордонного переходу.

На милицях, в інвалідних візках зі своїми сумками жінки з дітьми. Там немає асфальту, немає нормальної доріжки, багато хто просто кидає там валізи, тому що колеса ламаються і немає сил тягнути їх всі ці три кілометри.

Потік охочих виїхати в Україну збільшився, бо погіршилися умови в окупації. Майже неможливо залишатися і не отримувати російський паспорт, а без нього неможливо знайти роботу чи підробіток. При цьому багато українців відмовляються від російського паспорта, незважаючи на погрози та ризик залишитися без ліків.

Волонтери, які допомагають українцям повернутися, направили звернення до голови Білгородської області, а також до МНС та Російського Червоного хреста з проханням організувати в зоні КПП шатри з лавами, термостатами, ліжками та термоковдрами. Також попросили організувати роздачу гарячих напоїв та харчування, а для зменшення черги біля кордону та безпеки – направити на пункт пропуску додаткових працівників прикордонної служби. Але поки що нічого цього немає.