Інклюзивна Португалія: як тут живеться українським дітям з інвалідністю

В Португалії дбайливе ставлення та великі соціальні можливості для людей з інвалідністю.

На відміну від України, ви скрізь можете побачити людей в сучасних візках, які самостійно вирішують без проблем будь-які завдання: не просто дістатися з квартири у двір, а й відвідати ресторан, торгівельний центр, великий концерт, музей, пляж тощо.

Люди з інвалідність міцно «вбудовані» у португальське соціальне життя. Вони не замкнуті вдома за зачиненими дверима, а на вулиці на них ніхто не звертає додаткової недоречної уваги. Важливо також, що навколишнє середовище - добре адаптоване.

Як все влаштовано для дітей з інвалідністю

До дітей з інвалідністю у Португалії ставляться дуже дбайливо. До українських дітей-біженців також. Права у всіх тут рівні.  Проте подбати про свою дитину, щоб вона отримала все необхідне - це ваша особиста відповідальність.

Тож радимо не соромитися: звертатися за місцем проживання безпосередньо до шкіл та дитячих садочків по інформацію та допомогу.

Також до спеціальних класів або організацій, які займаються терапією, вас має направити соціальний працівник за місцем проживання після процедури підтвердження статусу інвалідності в Португалії.

Що таке португальські інклюзивні класи

У звичайних муніципальних безкоштовних школах існують спеціальні класи, де на одну дитину є декілька вчителів.  Дитина з інвалідністю отримає навчання на заняттях, масажі, відвідає басейн, буде залучена до інших спортивних активностей, з нею будуть спілкуватися психологи, тощо.

Зазвичай в португальських школах організовані окремі класи залежно від діагнозу: для аутичних дітей, для дітей з синдромом Дауна, ДЦП тощо.  В таких класах в дві зміни працюють одночасно вчителі та «няні».  Для кожної групи дітей - окрема туалетна кімната, пристосована до особливих потреб.

Проте всі їдять в загальній їдальні. Але з допомогою: від просто скерувати і підтримати тарілку дитині, до кормління «з ложки» попередньо подрібненою їжею.  Меню теж пристосовують під дитину. Наприклад, якщо дитина не їсть їжу червоного кольору, то замість страв типу «Спагетті Болоньєзе» їй дадуть щось інше.

Важливо, що діти зі звичайних класів теж обідають в цій столовій одночасно з дітьми з інвалідністю - без будь-яких зайвих емоцій з цього приводу.

У навчальному процесі є перерви на масажі та на перепочинок в окремій кімнаті з м’якими матами, приглушеним освітленням та проектором.

Уроки загальні для всієї групи, але вчителі та «няні» приділяють увагу кожному окремому учню протягом дня: грають в ігри, ходять на прогулянки, їздять на велосипеді - залежить від погодних умов.

Шкільний день починається і закінчується в плаваючому режимі, залежно від можливостей дитини: приблизно з 10:00 і до 17:00.

Також в Португалії існують так звані «літні табори». Їх влаштовують різноманітні приватні та ні організації, що займаються терапією дітей. Такі «табори» теж безкоштовні.

Важливо, що до школи чи на додаткову терапію дитину привозить спеціальний транспорт. Або існує можливість отримати фінансову допомогу «на таксі», залежно від того де саме ви мешкаєте. Про це треба дізнаватися у навчальному закладі.

Але буває інакше

На жаль, такі школи з сучасними інклюзивними класами є не у всіх населених пунктах. Особливо, якщо йдеться про невеличке містечко.

Які проблеми можуть виникнути:

• щоб потрапити до інклюзивного класу - дитина має пройти комісію;
• деякі такі класи, скоріше, дитячій садок для доросліших дітей. Фактично там не приділяють значної уваги навчанню; 
• у початковій школі може бути єдиний клас для дітей з інвалідністю, в якому будуть знаходитися одночасно діти різного віку і з різними діагнозами. Вочевидь, в такому класі навчальний процес теж не найвищому рівні; 
• або існують класи, де немає серйозної корекції для дітей з важкими формами інвалідності. Їх навчають самообслуговуванню або просто сприймають такими, як вони є. Відповідно значно покращити життя такої дитини школа не допоможе;
• є класи, в яких не приділяють особливої уваги потребам дітей з легким аутизмом. І тому у них існує загроза більше «поринути у себе» і, відповідно, поглибити свій діагноз.

Що робити

Звичайно, досвід у всіх може бути різний.  Відтак, радимо відповідально поставитися до вибору місця, де буде навчатися ваша дитина: сходити у декілька шкіл, поспілкуватися із директором та вчителями, побачити учбовий процес на власні очі.

Якщо ви не розмовляєте португальською мовою - радимо брати на такі зустрічі перекладача. Бажано, щоб ця людина тривалий час жила у Португалії і розуміла місцеві особливості. Тоді такий помічник-перекладач зможе краще вам допомогти.  Таких людей можна пошукати у численних онлайн-чатах чи спитати в центрах для українських біженців.