Перші кроки для українських біженців у Норвегії

Норвегія тривалий час дотримувалася суворої політики щодо імміграції, але з лютого 2022 року відкрилась для українських переселенців, спростивши способи надання притулку. Серед скандинавських країн до Норвегії українці їдуть чи не найчастіше: зараз фіксують понад тисячу прибуттів українців на тиждень. Країна продовжує створювати додаткові місця для прийому.

Журналістка Евакуація.Сity Тоня Ємцова, яка вже рік проживає у Норвегії, розповідає про перші кроки та адаптацію у скандинавській країні.  Далі пряма мова Антоніни…

Весь перший рік війни в Україні я гнала подалі думки про виїзд за кордон і жодної країни до себе не приміряла. Єдність сім'ї була важливішою, ніж  будь-які складнощі. Лиш на останніх місяцях вагітності підвищена військова загроза підштовхнула до евакуації дітей у зону безпеки.  Так ми опинились в Норвегії рік тому.

Перед переїздом я спілкувалася з близькими, яких вже прийняла Норвегія. Вони ділились враженнями, і їх відгуки були такими, ніби вони телефонували з Діснейленду. Все звучало надказково. Я була переконана що десь є омана, не вірила почутому, і виїжджаючи, ні на що, крім тимчасового кутка  безпеки не розраховувала. 

Тепер, проживши тут рік, я почуваюся не меншою дивачкою, коли розповідаю близьким про нечувану гостину, яку влаштували норвежці. Проте, позитивне враження розділяє не кожен переселенець. 

Країна одна – враження різні

Норвегія дуже відрізняється від України системою та порядками. Швидкість адаптації переважно залежать від самої людини,  її сумісності з кліматом та готовності до безперервного навчання. 

Якщо у спільному чаті українців в Норвегії запитати про їх враження, то може здатися, що люди живуть у зовсім різних куточках світу, а не всередині однієї країни. Спільнота розділилася на три умовні табори: "Норвегія для мене", "Норвегія не для мене" та рідкісне, але чесне "Я не підходжу Норвегії".

Перше враження про країну залежить переважно від комуни, куди потрапляють переселенці. Саме куратори в службі роботи з біженцями є першими провідниками у нових умовах. У деяких муніципалітетах рівень підтримки є мінімальним, адже регіони приймають багато людей. Тож подекуди переселенці опиняються сам на сам з новими правилами. 

Ще стійкість випробовуватиме суворий клімат. Географія країни створює різні природні зони:  там, де одні українці мерзнуть, інші – киснуть під дощами, а ще в іншій частині країни –  гуляють у шортах. Погода може бути різною навіть у сусідніх містах.

Ну і звісно, на досвід адаптації впливає готовність змінювати свої звички та побут відповідно до нових умов.

Шлях до Норвегії для українських переселенців

Дорога українців до Норвегії лежить декількома популярними маршрутами. Можна дістатися до країни літаком або автомобілем, шлях займає близько двох днів. Витратити доведеться близько 5000 грн на людину (квитки на потяг та літак).

З України до Польщі можна дістатися як потягом, так і автобус. З Варшави авіа-рейси є до Осло, до Бергена а ще можна вилетіти з  Гданська чи Катовіце (з цих аеропортів курсує рейс лоу-кост компаній, тож при завчасному плануванні можна долетіти за помірну ціну (приблизно 100 злотих або 850 гривень). 

Мій шлях до Норвегії лежав через Польщу до Бергена. Коротко його можна сформулювати так:

• автобус з України до Варшави – електричка до Гданська – нічліг у готелі біля аеропорта – літак Гданськ-Берген. 

Вартість обраного маршруту  (автобус, електричка, таксі, готель, авіаквитки) на одну людину склала 5000 гривень. 

Деякі українці з окупованих територій виїжджають до Норвегії за допомогою волонтерських організацій. Такі благодійні проекти, як Rubikus, Helping to leave та інші допомагають евакуюватись з зони бойових дій безкоштовно. 

Виїжджаючи з України важливо подбати про належний пакет документів. Не варто розраховувати на тимчасові пом'якшення дозволів при перетині кордону. 

Варто замовити біометричні паспорти для кожного члена сім'ї. Ті, хто евакуювався без документів, можуть відновити їх через посольства України, але ця процедура за кордоном складніша, ніж вдома.

Без біометричного паспорта можуть виникнути складнощі при оформленні документів у норвезькій податковій, на роботі, у школі чи лікарні. Ці послуги у Норвегії оцифровані і, без так званого, bank-ID, складнощі будуть на кожному кроці. Щоб оформити bank-ID, потрібно мати біометричний паспорт. 

Табір для біженців та оформлення документів

Прибуваши до Норвегії, перш за все потрібно звернутися до найближчого відділу поліції, наприклад в аеропорті. Поліція організовує транспортування до готелю з  безкоштовним перебуванням (на 2–3 дні) або одразу  доставляє до мутака – розподільчого табору для біженців. Там українці живуть, очікуючи на оформлення документів та переїзд до тимчасового житла в комунах.

Де опиняться українські переселенці, залежить від наявності вільних місць. З центру розселення людей вже направляють до комун. У мутаках переселенці можуть оформити документи на колективний захист та право перебування в країні. Українців чи не за руку проводять до необхідних державних інстанцій, допомогаючи оформити всі необхідні перші документи. 

Коли людина перебуває у мутаку, їй не надають соціальні виплати, а лише тимчасову фінансову підтримку у розмірі 400 крон на тиждень (1 300 гривень). При цьому людині також надають необхідні речі: одяг, засоби гігієни та продукти харчування. 

Переважно переселенці перебувають у мутаках займає від 2 до 6 місяців, проте, часто сім'ї вже через кілька тижнів переселяли до окремого житла. Можливості обрати, де саме хочеться жити, у Норвегії немає.

Під час заселення до мутаку українці найбільш схвильовані, адже не знають, у який табір потраплять та у якій частині країни опиняться – на півдні, у центрі чи на холодній півночі. Інколи під час розселення можуть врахувати особливі потреби переселенців. Наприклад, людей, які мають хронічні хвороби, можуть поселити ближче до спеціалізованої лікарні. 

Деякі українці намагаються самостійно знаходити житло в місті, якому бажають залишитись, не чекаючи пропозиції від мутака. Втім, для цього потрібно мати фінансову подушку та навички спілкування з іноземними орендодавцями.

Ще переселенців можуть напряму зарахувати до комуни, у якій вже живуть їхні рідні чи друзі. Якщо ваші близькі вже живуть у певній комуні, вони можуть звернутися до кураторів містечка з проханням прийняти інших членів сім'ї. Так до комуни потрапила і я. 

Поселення в комуну 

Після прибуття до комуни куратор зустрів мене з парома, а потім крок за кроком супроводжував щодо всіх організаційних питань. Комуна, де я проживаю, невелика. Там мешкає близько 3 тисяч людей. У службі по роботі з біженцями працює п'ять осіб. Вони максимально зосереджені на підтримці переселенців. Для порівняння у сусідній комуні у цій службі працює лише одна людина.

Будинок, де нас поселили, просторий, з ремонтом і містить всі необхідні зручності для проживання. Всі будинки, які надають переселенцям, відповідають певному стандарту. Наприклад, для сім'ї має бути відповідна кількість кімнат, якщо діти різної статі – їм виділяють окремі кімнати.  

У всіх будинках є доступ до приладів: 

• є плита;
• холодильник; 
• морозильна камера;
•  пральна машина;
•  чайник. 

Хоча не всі будинки обладнані посудомийною машиною або сушаркою, служба у роботі з біженцями часто може докупити предмети певної необхідності. 

Сума оренди за житло, залежить від розміру та зручностей в будинку, району, в якому  він розташований.  У нашій комуні, яка розташована за три години від Бергена, середня оренда складає десь близько 10 000  крон (32 000 гривень), у той час у великих містах сягає і до 20 000 крон (64 000 гривень). Витрати на електроенергію взимку –  у діапазоні 2 000-3 000 крон (6 500  – 9 700 гривень). За воду у моєму поселенні не платять, бо її постачають з гірського озера.

На які виплати розраховувати

Норвегія – дорога країна і водночас держава достатку. Соціальні служби тут дбають про рівень життя населення, незалежно від соціального статусу. Українців, як і своїх громадян, на одинці з фінансовими проблемами тут не залишають. Надають фінансову допомога, як по безробіттю, так і для форс-мажорних фінансових витрат. 

Основні соціальні виплати призначають після поселення в комуні.  Суми відрізняються від віку, ситуації, доходів і витрат. У всіх муніципалітетах існують орієнтовні ставки прожиткового мінімуму. Вони є відправною точкою для розрахунку суми, яку можуть виплатити. 

З липня 2023 року оновлено ставки прожиткового мінімуму, що станом на жовтень складає:

• для людей літнього віку –  6350 крон (20 680 гривень); 
• для подружніх пар – 12600 крон ( 41 000 гривень);
• для дітей до п'яти років – 3700 крон (12 000 гривень); 
• для дітей від 6-10 років –  3800 крон (12 300 гривень);
• для дітей 11-17 років –  4950 крон (16 125 гривень); 
• для неодружених людей –  7 550 крон (24 400 гривень).

Якщо дитину утримує тільки один з батьків, то розмір допомоги збільшують.

У Норвегії також виплачують щомісячну допомогу на дітей до 18 років. Щоб отримати гроші, дитині та її батькам потрібно проживати у країні понад 12 місяців. Після року легального проживання сім'я може подати заяву на цю допомогу та отримати гроші за 12 місяців, що минули і водночас подає  заяву на продовження виплат.

Коли людина починає вивчати мову на інтеграційній програмі, основною фінансовою підтримкою стає щомісячна зарплата за участь у навчанні. Вона дорівнює заробітній платі, зі сплатою податку. Українцям виплачують 19 770 крон (64 400 гривень) до податку, а після сплати мита – 16 000 крон (52 000 гривень). 

Цього вистачає на мінімальний прожитковий мінімум, особливо якщо у родині є декілька працездатних людей. З цих грошей люди самостійно сплачують за їжу, одяг. зв'язок, предмети домашнього вжитку, засоби гігієни, а також оренду житла та електроенергію. 

Ціни на продукти приблизно у тому ж діапазоні, як в Україні. Для сім'ї, де двоє дорослих і троє дітей, бюджет на продукти в тиждень складає близько 2000 крон ( 6 500 гривень). 

Якщо бюджету не вистачає на покриття оренди та електроенергії, можна:

•  подати заявку на субсидію, яка компенсує частину витрат; 
• звернутися до  соціальної служби NAV. Вони проведуть калькуляцію, і якщо розрив між витратами та прожитковим мінімумом буде величезним, можуть компенсувати різницю. 

Деякі комуни надають додаткову матеріальну підтримку. У нашому муніципалітеті кожен, хто оселяється отримує одноразову допомогу на придбання необхідних речей на початковому етапі. Куратори організовують похід в магазин речей і допомагають придбати сезонний одяг та шкільні речі.

Окрім базових виплат, залежно від комуни та від ситуації при поселенні українці можуть розраховувати на додаткову підтримку на:

• зміну сезонного одягу;
• покриття позашкільної активності дітей;
• покупку шкільних речей (рюкзаки, ланч бокси,запасний одяг); 
• придбання телефона чи ноутбука; 
• оплату екстрених випадків стоматології; 
• першу закупку дров;
• придбання окулярів, лінз;
• дозакупку в дім речей першої необхідності (пилосос, обігрівач, матраси, постільна білизна); 
• витрати на проїзд;
• придбання велосипеда чи авто.

Служба у роботі з біженцями у перший рік максимально вирішує більшість побутових проблем переселенців. Це дає час оговтатися після евакуації та поступово адаптуватися до нового середовища. 

Як адаптуватися у Норвегії дітям

На час приїзду мої діти були школярами першого та другого класу. 

Адаптація дітей  в чужому середовищі для мене була особливо хвилюючим моментом. Я хвилювалася, чи впораються вони із цим етапом. Все минуло позитивно. 

Норвезька система освіти побудована навколо і для дітей. Вчителі гнучкі та уважні, то ж мої діти звикли до школи за якийсь місяць. Тепер вони не люблять вихідні дні, тому що в цей день вони не йдуть до школи. 

Після освітнього інтенсиву в Україні, норвезьке навчання відчувається як спрощене, тож ми з легкістю комбінуємо норвезьку школу з українською, продовжуючи освіту на асинхронній формі навчання. 

Часом мені здається, що повернувшись додому, адаптація знову знадобиться, але вже до української школи. Відчувши свободу дій, яке прививає Норвегія, їм буде складно пристосувати себе до більш строгого дисциплінарного виховання. 

Українські діти мають рівний та безкоштовний доступ до медицини, стоматології, шкіл та дитячих садочків.  

Початкова школа є безкоштовною та обов'язковою для дітей віком від 6 до 16 років. За освіту відповідає муніципалітет. Служба у справах біженців сприяє, щоб дітей швидше зарахували до школи. При чому швидкість залежить від наявності місць. Подекуди потрібно записатися у чергу. 

За якістю освітнього середовища норвезьку школу можна порівняти із нашими приватними, лише тут вони безкоштовні.  Українським школярам окремим предметом викладають норвезьку мову. Також, на деяких заняттях присутній українськомовний перекладач. Це значно полегшує процес як навчання, так і сприйняття нових освітніх умов. 

Пакет для навчання (книги, ноутбуки, канцелярію) видають безкоштовно. Батьки купляють лише ланчбокси, рюкзаки та змінний одяг. 

Позашкільні активності для дітей доступні для українців. Басейн, футбол, гандбол, але не в такому різноманітті, як це було б у великому місті. Окрім того мало секцій мають поглиблений підхід. 

Так, наприклад, моя донька грає на фортепіано. В Україні вона опановує це мистецтво як комплексну дисципліну (сольфеджіо, хор, інструмент по два-три рази на тиждень). У Норвегії ж, клас піаніно проходить одну годину і всього лиш раз на тиждень, що, звісно, не достатньо для розвитку майстерності в  техніці гри. Можливо, велике місто може запропонувати більш інтенсивні заняття українцям. 

Допомога немовлятам надається через фінансову підтримку батьків. Станом на 1 липня 2023 дітям до п'яти років призначено платіж 3700 крон (12 000 гривень), якщо батьки не працевлаштовані і перебувають на обліку соціальної служби NAV. 

Деякі служби у роботі з біженцями для немовлят надають базові речі, які можуть бути як нові так і вживані. 

На дітей, які народжуються в Норвегії також передбачена разова фінансова підтримка в розмірі 90 300 крон (294 000 гривень) з безкоштовним спостереженням вагітності та пологами. 

Пошук роботи

Багатьом українцям потрібно починати шлях у кар'єрі з нуля. Українці мають рівні трудові права з норвежцями. 

Для українців створили безкоштовну інтеграційну програму. Її основна мета – підготувати людину для участі в трудовому житті Норвегії. Вона триває від шести місяців до року, надає мовну та трудову практику. 

Для всіх громадян працездатного віку (до 55 років) участь в інтеграційній програмі є обов'язковою. Деяким людям вдається знайти роботу самостійно, тоді вони не беруть участі у навчаннях.  

Курси мови 

Головним бар'єром на шляху до працевлаштування є мова. Саме його багатьом українцям складно подолати. 

Навіть від тих, хто володіє англійською, роботодавці очікують норвезьку.  Так, наприклад, я вільно спілкуюсь англійською, але роботодавець, який готовий дати мені місце згідно з  освітою очікує від мене вільного володіння мовою. 

У той же час деякі українці отримують часткову зайнятість з початковим мовним рівнем або взагалі без нього. Втім, роботодавці очікують, що людина з часом вивчить мову. Заробітна плата при цьому буде нижчою, ніж в тих, хто має достатній рівень володіння мовою. 

Швидкість вивчення залежить від конкретної людини. Комусь потрібен рік, чи два, а хтось і за пів року починає вільно спілкуватися. Все залежить від наполегливості. 

Практика

Вся інтеграційна програма побудована таким чином, аби людина через рік могла знайти роботу і стати фінансово незалежною.  

Приблизний оклад за 100% зайнятість сягає  від 30 000 – 70 000 крон (97000 – 195 000 гривень, до оподаткування) і вище, що в свою чергу залежить від кваліфікації людини. 

Допоки українці вчаться мові, служба у роботі з біженцями завіряє освітні дипломи, сприяє пошуку робочого місця та допомагає здобути потрібні кваліфікації.

Після шести місяців мовних курсів, навчання комбінується з мовною практикою. Тобто, українці проходять певне стажування як для підвищення розмовних навичок, так і для підготовки майбутньої посади. 

У багатьох містечках, де опинились українці, немає робочих місць і потрібно долати відстань до найближчого місця праці.

Що може здивувати українців у Норвегії 

Опинившись далеко від дому, перший час я шукала в Норвегії ту схожість з Україною, яка дозволила б мені пристосуватись до нової реальності, не зміняючи своїх звичок.  Це стосується всього –  від пошуку знайомої їжі, медицини, освіти  до манери поведінки.

Найбільше мене вразила у Норвегії:

• Безпека. Норвежці можуть лишити авто не лише відкритим,а й з документами та ключами всередині. Поліції на вулицях не видно. Якщо ви забудете новий айфон, повернувшись через два дні ви знайдете його на тому ж місці. В Україні всюди супроводжувала дітей, тут же до школи вони йдуть самі. 
• Ставлення до дітей. Приємно дивує норвезька  турбота про дітей. Все створено задля їх блага. Бесіди з дітьми ніколи не переходять на крик чи насильство. Щасливе дитинство під строгим захистом Норвегії.
• Погода. Норвезька природа дає зрозуміти людині, хто тут головний, загартовує характер, і формує звички. Так наприклад, норвежці не підлаштовують життя під погоду, і своїх  планів не зміняють. В гори піднімаються попри дощ, в морі купаються попри холод. 

Я живу на самісінькому краю материка в окрузі Вестленд. Це саме та частина Норвегії, яка відома сильними дощами та вітрами. Все, що стосується тут природних явищ хочеться описувати через "дуже-".  Дуже вітряно, дуже мокро, дуже холодно, дуже мало то сонця, то ночі (майже чотири місяці затяжних сутінків та три місяці білих ночей). 

Норвегія для туристів – це країна фьордів та полярного сяйва. Для шукачів  захисту від війни – це  країна соціальної стабільності, але в той же час строгих правил та порядків. 

Норвежці створили комфортні умови захисту, адаптації та подальшого працевлаштування.  Натомість від українців вони очікують невелику, та все ж віддачу – повагу порядку, швидке включення до соціального устрою та наполегливість у вивченні мови, яка потім і стане ключем до цієї країни.