Як в Естонії допомагають українським біженцям

В Естонію прибуло вже понад 45 тисяч військових біженців із України. З кінця лютого небайдужі люди допомагають їм як тільки можуть. Серед них – група ентузіастів «Друзі Маріуполя», які забезпечують біженців інформацією та ночівлею прямо біля кордону з Росією, пише Postimees.

Координатор з комунікації «Друзів Маріуполя» Олександра Авер'янова розповідає про те, як з'явилася ідея об'єднати небайдужих людей у групу волонтерів, які сьогодні допомагають біженцям. «Наприкінці березня моїм приятелям в один спільний чат почали писати знайомі з Росії та України. Вони пропонували варіанти допомоги біженцям, які прямують до Європи з України через Росію. Хтось приходив на нарвський автовокзал і одразу звертав увагу, що тут немає жодної допомоги від держави. Почали думати, що робити: збирати волонтерів, прописувати інструкції, як зробити допомогу організованішою», – сказала Олександра.

Найбільша кількість біженців, які зараз перетинають російсько-естонський кордон, – це біженці з Маріуполя. Це місто зараз практично повністю знищене і перебуває під російською окупацією. Олександра розповідає, що після моторошних тижнів, проведених у підвалах, люди перебирають усі можливі варіанти, як вибратися із міста.

«На жаль, шлях в українську сторону для них відрізаний, оскільки там точаться бої. Тому більшість тікає через територію Росії. Спочатку вони проходять фільтраційні табори або ЛНР, або в ДНР. Це така процедура, де людей допитують, перевіряють усі соціальні мережі, оглядають наявність татуювань чи міток на тілі, щоб з'ясувати, чи використовувала людина зброю. Після успішного проходження огляду людей перевозять до пунктів тимчасового розміщення, так звані ПТУ», – розповідає Олександра.

У фільтраційних таборах на людях шукають татуювання, які так чи інакше відсилають до української символіки або батальйону Азов. Якщо на тілі людини знаходять сліди використання зброї, наприклад, сліди приклада на плечі, людина не проходить фільтрацію. Потім біженців переконують відмовитися від українського громадянства та залишитися в Росії, пропонуючи розміщення у різних російських містах, аж до Владивостока. Якщо хтось вирішує залишити Росію, зазвичай вони доїжджають до Санкт-Петербурга і часто не без допомоги російських волонтерів перетинають кордон з Естонією. У Нарві знаходяться чотири волонтерські групи, які приймають біженців, і одна з них це «Друзі Маріуполя».

Власник будівлі за адресою Ваксалі, 19, де зараз розташований центр прийому біженців, віддав його волонтерам на безоплатній основі. Координатор центру Катерина Романова розповідає, що центр був створений у співпраці з «Друзами Маріуполя» та займається наданням інформації та ночівлі біженцям.

«Тут може розміститися до 30 людей. Люди приходять щодня, часто вечорами, коли після перетину кордону вже неможливо кудись виїхати автобусом або електричкою. Тут люди можуть дочекатись автобуса, поїсти, випити чаю. Зробити всі необхідні справи і продовжити свій шлях», – каже Катерина.

У нарвському центрі від 12 до 15 активних волонтерів, які працюють за змінами. Це громадяни Росії, які залишилися в Нарві, біженці з України та громадяни Естонії. Біженці знаходять волонтерів за оголошеннями «Друзі Маріуполя» у телеграм-чатах та різних групах в інтернеті, заповнюють анкету, після чого з ними зв'язується куратор.

«Куратори тримають зв'язок віддалено і допомагають людям з купівлею квитків, побудовою маршруту, прийняттям рішень щодо їх подальшого шляху, тому що в основному люди погано поінформовані про те, що на них чекає в іншій країні і як проходитиме їхнє подальше переміщення», – розповідає Катерина про роль кураторів.

Самі біженці розміщуються у житлових кімнатах. У центрі також є пральня, для якої пожертвували сушарку та пральну машину. Навпроти неї кімната з безліччю коробок для одягу, яку волонтери прозвали «секонд-хендом». У найбільшій кімнаті розташована їдальня, де окремо знаходиться дитячий куток із пожертвуваними іграшками, які діти можуть взяти із собою. Всю їжу волонтери готують самі, а продукти купують на пожертвування людей. За словами Катерини, найважливіше для волонтерів місце це стенд із записками від постояльців, в яких біженці дякують волонтерам та залишають теплі побажання.

"У найпіковіші часи гранціу перетинало 500 біженців на день, зараз - десь 200. За статистикою Соціального департаменту близько 65% рухаються далі, відповідно 35% просять притулок в Естонії", - наводить статистику Олександра. Катерина каже, що транзитним біженцям треба допомагати насамперед: «Вони їдуть із Росії або через Естонію, або через Латвію, де дуже незручний прикордонний перехід. Більшість людей не мають достатньо коштів, щоб досягти тієї точки призначення, яка їм потрібна. Зазвичай люди їдуть до Німеччини чи інших сусідніх країн Європи. Із безкоштовних шляхів для біженців через Естонію є лише два: один – до Німеччини за допомогою порому, інший – до Латвії. Більше – ніяк. Відповідно, це дуже велика стаття видатків.

Щоб допомогти біженцям дістатися до точки призначення платним маршрутом, ми шукаємо спонсорів і збираємо гроші на квитки», – каже Катерина, додаючи, що допомога транзитним біженцям пріоритетніша ще й тому, що багато хто з них – це люди похилого віку без телефонів, які ніколи раніше не були за кордоном. Оскільки люди виїжджають із окупованих Росією територій, у них також заблоковані українські банківські картки, тому біженці витрачають останню готівку, яку вони встигли зняти, щоб потрапити до Європи. За підсумками вони опиняються без нічого і розраховують, що їм хтось допоможе.

Щодня «Друзі Маріуполя» доводиться працювати з величезною кількістю військових біженців, тому волонтери закликають усіх зацікавлених людей приєднуватися до їхньої групи, щоб ефективніше здійснювати допомогу нужденним.

«Особливо нам потрібні інформаційні волонтери, тобто люди, здатні швидко знаходити інформацію, зв'язуватися потрібними каналами з іншими волонтерами, організаціями, або з державою, якщо це потрібно. Зараз таких людей дуже мало – це я та ще дві людини», – каже Катерина.