Вчені полюють на невмирущих тихохідок, щоб розшифрувати глобальну тайну ДНК всього живого на Землі

Дослідники з Wellcome Sanger Institute у Кембриджширі збирають мох і лишайники просто на території наукового кампусу. Саме там можуть ховатися тихохідки, крихітні створіння, яких ще називають "водяними ведмедиками" або "моховими поросятами". Розмір тихохідок варіюється від 0,1 до 1,5 млм, а більшість видів мають довжину десь 0,3–0,5 млм. Побачити їх неозброєнним оком - неможливо.

Дослідження тихохідок це частина великої програми Tree of Life (Дерево життя - ред.), як повідомляє The Guardian. Її мета - створити еталонні геноми живих організмів, щоб краще зрозуміти, як влаштоване життя, як види еволюціонували і як їх можна зберігати.

Тихохідки для цього особливо цікаві. У світі вже описано приблизно 1 500 їхніх видів, але насправді їх може бути значно більше. Вони здатні майже повністю висихати, переходити у стан сплячки, а потім знову оживати після контакту з водою. Також вони виживають і в умовах відкритого космосу, що здається просто фантастикою.

Саме ця фантастична витривалість цікавить генетиків. Якщо зрозуміти, як тихохідки захищають свої клітини і ДНК у критичних умовах, це може дати нові ідеї для біомедицини, біотехнологій і збереження біологічних матеріалів.

Раніше для секвенування ДНК таки малих істот часто треба було збирати сотні або тисячі особин. Тепер нові методи дозволяють працювати навіть з однією тихохідкою.

У лабораторії знайдену істоту спершу вивчають під мікроскопом, намагаються визначити вид, а потім заморожують у спеціальних умовах для подальшого секвенування. У Wellcome Sanger Institute кажуть, що нині мають у роботі десятки зразків тихохідок.

Науковці вже розшифрували тисячі геномів різних організмів - від грибів до тварин. Але тихохідки залишаються особливою загадкою: що більше дослідники дізнаються про цих мікроскопічних "супергероїв", то більше нових питань з’являється.