Яка реальна ціна війни в Україні для польської системи охорони здоров'я

Медичне видання «Gazeta Lekarska» порушує питання, які загрози створює війна в Україні для польської системи охорони здоров’я. Журналіст Маріуш Томчак зазначає, що цього року Польща витратить на оборону 2,4% ВВП, а в середині липня председатель PiS Ярослав Качинській висловив побажання, аби Польща виділила 5% на оборону. Хоча попередньо планувалося максимум 3%. Танки, гелікоптери, БТР, артилерія, дрони коштують гроші, і журналіст польського видання ставить питання: звідки вони візьмуться? Збільшення державних витрат на військову мету означає потенційно менше коштів на інші сфери діяльності уряду. Томчак висловлює побоювання, що такі рішення можуть мати неприємні наслідки для системи охорони здоров’я.

Безперечно, війна в Україні сприяла зростанню інфляції у Польщі, що негативно позначається на витратах на поточне утримання лікарень, ремонт, обладнання, ліки та реагенти. Люди з низьким доходом можуть зіткнутися з необхідністю скоротити витрати в аптеці або, у крайньому випадку, відмовитися від придбання препаратів. Деякі з них з фінансових причин не проводитимуть платної діагностики або не підуть на прийом до приватного лікаря. Вони купуватимуть дешевшу, часто більш низькоякісну їжу, проте дієта є одним з найбільш важливих факторів, що впливають на здоров'я.

Наразі Польща витрачає на медичну галузь до 6% ВВП, і уряд може відмовитися від своєї статутної обіцянки збільшити витрати до 7% ВВП до 2027 року. Зростання не прискориться, – пише автор, – як того хочуть медики. На потреби лікування та іншої допомоги українським біженцям, котрі не мають страхування, Польща від 24 лютого 2022 протягом перших 3 місяців війни витратила 25,4 мільярдів злотих – це приблизно 1% ВВП країни. Але не можна звинувачувати людей, які рятуються від російських бомб. Адресатом претензій має бути влада у Кремлі, – запевняє Маріуш Томчак.

Викликає стурбованість у польських медиків і мала кількість вакцинованих біженців з України. Спостерігаються значні відмінності у відсотку щеплених дітей. Багато дорослих українців скептично ставляться до щеплень, не довіряють медичним установам і вірять фейковим новинам (до речі, які часто розповсюджують російські ЗМІ). За статистикою Україна хворіє на туберкульоз набагато частіше, ніж Польща.

Газета посилається на міністра охорони здоров'я Віктора Ляшка. Той попереджає, що війна створює ризик спалахів інфекційних захворювань. Обмежений доступ до медичної допомоги, у тому числі до вакцин, погіршення санітарно-гігієнічних умов, перебування в тісноті, сховищах, що погано провітрюються, відсутність доступу до чистої води, поховання померлих у неглибоких могилах, недоїдання – все це збільшує ризик у районах, постраждалих від бойових дій, а також за рахунок міграції людей та у всьому регіоні. Польща має бути готовою до таких спалахів і посилити нагляд за інфекційними захворюваннями, - робить висновки журналіст видання.

Стаття викликала жвавий резонанс у медичній спільноті Польщі, серед якої чимало вихідців з України, медичних працівників і студентів-медиків, що вимушено виїхали з України. Зокрема, її розмістив у своєму блозі Мирослав Шинкаренко, лікар на післядипломному стажі в університетському шпиталі в Кракові. В липні 2022 року Мирослав закінчив Collegium Medicum Uniwersytetu Jagiellońskiego, і наразі вже має ліцензію від centralny rejestr lekarzy, а 13 місяців стажу потрібні для вибору майбутньої спеціалізації, приміром, Мирослав обирає між трансплантологією і діабетологією.

Автор блогу звертає увагу на деякі факти і проблеми, наведені в публікації. Приміром, існує проблема з документацією та інформуванням пацієнтів. На жаль, мовний бар'єр унеможливлює лікування особи, адже не можна лікувати когось не інформуючи про все, що з ним/нею відбувається та про саму хворобу – таке лікування може закінчитися судовим процесом. Багато біженців не мають при собі жодної документації, а деякі мають документи написані «від руки»– котрі не можливо розшифрувати а, навіть професійні перекладачі в такому випадку вказують «не підлягає перекладу».

В українських медиків-біженців були інші програми навчання та інші кваліфікації. З'являлися заклики аби допустити їх до праці в Польщі. Але повністю легалізувати себе лікар з України не може. Адже потрібно знати польську мову; українські студенти медики навчаються за іншою програмою і повинні доздавати предмети, щоб нострифікувати диплом; спеціалізації в Україні набагато коротші ніж в Польщі, для прикладу подана спеціалізація з анестезіології, котра в Україні триває 3 роки, а в Польщі – цілих 6. Тим не менш, за період 24 лютого – 16 серпня аж 1133 заяви надійшли до Міністра охорони здоров'я Польщі від українських лікарів з проханням дозволити працювати без виконання вказаних умов.

Попри виклики, що наразі має польська система охорони здоров’я, є передумови її стабільного функціонування. По-перше, це злагоджена робота медичних установ, чітке виконання зобов’язань, поставлених NFZ (Narodowy Fundusz Zdrowia) і відповідно, своєчасна оплата надання медичних послуг, широкий розвиток телемедицини, дотримання медичних протоколів і реалізація ліків за рецептами, а також програми з профілактичного обстеження населення. Приміром, програма «Профілактика 40+», яка стартувала 1 липня 2021 року. За цією програмою кожен, хто робить внески в соцстрах і має 40 років, може заповнити анкету на інтернет-сторінці пацієнта, після чого отримати електронне направлення на обстеження. Програма «Профілактика 40+» передбачає проведення діагностичних тестів у вигляді пакетів, орієнтованих окремо для жінок, чоловіків та загального пакета.

І ще один аргумент на користь польської медицини. Кільканадцять тисяч біженців добровільно провакцинувалися в Польщі, що може свідчити про більшу довіру до польської системи охорони здоров'я ніж до української. Безумовно, Україна в співпраці з ЄС, і зокрема з Польщею здолає ворога, і матиме можливість продовжити реформи в медичній сфері. Як і на військових, так і на медиках лежить зараз головний тягар збереження життя і здоров’я українців. А нинішня ситуація ще раз підтверджує, що Україні варто набагато більше цінувати своїх медичних фахівців, адже вони конкурентоздатні в країнах ЄС і мають великий попит не тільки в Польщі.